«Щедрик» — музичний подарунок світові

Щороку напередодні Різдва звідусіль лунає музика чарівна найвідомішої американської колядки «Carol of the Bells». Мелодія різдвяних дзвіночків звучить  із рекламних роликів, популярних фільмів та святкових програм. Однак мало хто здогадується, що традиційна різдвяна пісня американців і європейців родом з України та є адаптацією легендарної української щедрівки.

​

Славнозвісну українську народну пісню «Щедрик» талановито обробив вітчизняний композитор Микола Леонтович. Неймовірно, та всього-на-всього три ноти і чотири звуки (до-сі-до-ля) знадобилися автору, щоб прославити невгамовний співочий запал українців на увесь світ.

Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати:
«Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару, -
Там овечки покотились,
А ягнички народились.
У тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей,
Хоч не гроші, то полова,
У тебе жінка чорноброва.»
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.

​

​Дослідники історії музики припускають, що Леонтович працював над «Щедриком» протягом усього життя, немов ювелір майстерно відточуючи філігранну оправу для пісенного діаманту нашої країни. Перша редакція «Щедрика» вийшла до 1901-1902 років, а остання — п'ята — в 1919 році. Щедрівку розпочинають сопрано, далі підхоплюють альти, тенори, баси мелодія і досягає апогею, завершують музичну композицію знову сопрано.

​

Вперше українську щедрівку в хоровій обробці композитора Леонтовича у грудні 1916-го виконали студенти Київського університету імені Володимира Святого. Саме тоді скромний вінницький педагог став відомий серед музикантів як наймайстерніший аранжувальник народних пісень.

​

Вже за кілька років, 1922-го, знаменита українська щедрівка підкорила Нью-Йорк. Американці вперше почули «Щедрик» у виконанні хору Олександра Кошиця на концерті в Карнегі-Холі...

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І почалося. Пісня настільки в душу запала слухачам, що зовсім скоро з'явилась її англомовна версія. Нові слова для українського «Щедрика» написав американець українського походження Пітер Вільховський, назвавши своє творіння «Колядкою дзвонів». Щоправда, в його тексті немає вже ластівочки, яка викликає господаря з домівки — натомість міститься заклик «Дзвеніть срібні дзвони, веселі різдвяні дзвони, Христос народився».

​

Так перлина української пісенної творчості «Щедрик» потрапила за океан і стала найвідомішою американською та європейською колядкою.

​

Первісний текст «Щедрика» повертає нас у забуті прадавні часи, коли Новий рік святкували навесні разом з прильотом птахів і відновленням природи. Англомовна версія ж пов'язана з Різдвом, і ґрунтується на легенді про те, що в ніч народження Ісуса Христа, по всьому світу дивовижним співом залунали дзвони. Ось так невідома світові українська щедрівка перетворилася на улюблену різдвяну колядку, а дзвоник став невід'ємним символом Різдва на Заході.

​

Відтоді маленьке українське диво «Щедрик» мандрує континентами, трансформується, приміряє різні жанри та ролі, жонглює музичними інструментами та голосами, і навіть знімається в кіно. «Сам удома», «Гаррі Поттер», «Сімпсони», «Південний парк» — ці кінострічки та популярні мультики об'єднує неповторний музичний подарунок Леонтовича світові, щира українська мелодія, яка знайшла відгук у серцях мільйонів людей з різних куточків Землі.

​

Микола Леонтович подарував українській народній пісні шалену популярність, змусивши людство згадувати кілька дзвінких нот щоразу, коли разом з першим снігом у гості поспішають зимові свята.

​

 

 

 

 

 

 

 

​

 

Аве Марія

Аве Марія (з лат. - Радуйся, Благодатна Маріє) – це музичні твори, написані на текст католицької молитви на або вільний текст, що включає звернення до Діви Марії.

​

Текст гімну католицького Аве Марія (його назвою служать перші слова) – це вітання архангела Гавриїла Діві Марії при Благовіщенні (був канонізований на Тридентському соборі, рр 1545-63.).

​

Перші музичні твори на текст молитви Аве Марія написані ще до його канонізації, на початку 16 ст., французьким композитором Ж. Мутоном. Традиційною формою музичного втілення гімну в 16-17 ст. був багатоголосний мотет акапелла, з розвиненою поліфонією, переважно, імітаційного складу.

З тексту Аве Мария в мотеті використовувалася зазвичай його лише перша фраза. Мелодія на цей текст виконувала роль в мотеті кантус фирмус (задана мелодія в одному з голосів поліфонічної композиції, на основі якої конструювалося багатоголосне ціле). Найбільш відомі мотети на слова Аве Марія належать франко-фламандським композиторам Жоскену Депре і Я. Аркадельту.

 

Використовувалися такі твори в католицькому богослужінні у дні свят, посвячених діві Марії.

У 19-20 ст. твори під назвою Аве Марія більш різноманітні за жанром. Це в овновному світські композиції. Іноді вони написані на новий, не текст канонічний, з якого лише зберігається звернення до діви Марії. У їх числі арії і пісні для голосу з супроводом інструментальним Ф. Шуберта, Л. Керубіні, Ш. Гуно (в якості супроводу Керубіні Гуно і використовували прелюдію с-дур першого тому з “Добре темперованого клавіру” Й. С. Баха), Е. Лобоса Віла, хори акапелла і з оркестром Ю. Ельснера, Й. Брамса, А. Брукнера, Дж. Верді, І. Стравінського. Аве Мария включена в якості епізоду в оперу “Отелло” Верді.

​

Один з ранніх зразків гомофонно-гармонічного втілення традиційного тексту служить Аве Марія Д. С. Бортнянського для 2-х жіночих голосів і струнних інструментів у супроводі 2-х валторн (1775 р.).

​